Джерела інфекції та фактори, що сприяють поширенню інфекції і розвитку хвороби
Будь – яка культура, соняшник, ріпак, морква чи капуста, є потенційним живителем збудника Sclerotinia sclerotiorum і «відтворювачем», «передавачем» інфекції на наступні роки. Тому хвороба широко розповсюджена практично по всій території України.
Збудник Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary (англ. – White Rot of Sunflower) дуже широко розповсюджений на наших полях, він уражує понад 360 видів культурних і дикорослих рослин, які належать до 225 родів і 64 родин
Прояв і розвиток білої гнилі залежить від вологості повітря і температури ґрунту і повітря. Масове ураження соняшника спостерігається в районах з підвищеною вологістю і в роки з частими опадами. Інтенсивність прояву білої гнилі кореневої системи і прикореневої частини стебла, залежить від кількості опадів, що випали у першій половині вегетації соняшника. Біла гниль кошиків масово розвивається від опадів, що випали у період цвітіння і достигання рослин.
Шкідливість білої гнилі виражається у зниженні урожаю, посівних і товарних якостей насіння і залежить від часу зараження рослин. Соняшник, уражений у молодому віці, гине. На рослині, ураженій в більш пізній період насіння хоча і утворюється, але воно легковаге, часто має зруйнований зародок і містять значно менше олії. Порожніх і щуплих насінин з уражених рослин у 5–20 разів більше, ніж зі здорових. Окрім того, в ураженому кошику виявляється 35–90 насінин зі склероціями. Олія з них має гіркий смак.
Висіяне навесні насіння проростає під землею, де у стані спокою знаходяться склероції. У вологому ґрунті проросток росте і стикається зі склероцієм. Таким чином відбувається ураження соняшнику внаслідок наявності ґрунтової інфекції білої гнилі. Проросток торкається склероція і той проростає міцелієм в тканини рослинки ще під землею. Чим ближче до кореня проростка розташовується склороцій, тим скоріше відбувається ураження, що наочно надано на схемі контакту склероціїв білої гнилі через ґрунтову і аерогенну інфекцію з рослиною соняшнику.
Прояв і розвиток білої гнилі залежить від вологості повітря і температури ґрунту і повітря. Масове ураження соняшника спостерігається в районах з підвищеною вологістю і в роки з частими опадами. Інтенсивність прояву білої гнилі кореневої системи і прикореневої частини стебла, залежить від кількості опадів, що випали у першій половині вегетації соняшника. Біла гниль кошиків масово розвивається від опадів, що випали у період цвітіння і достигання рослин.
Шкідливість білої гнилі виражається у зниженні урожаю, посівних і товарних якостей насіння і залежить від часу зараження рослин. Соняшник, уражений у молодому віці, гине. На рослині, ураженій в більш пізній період насіння хоча і утворюється, але воно легковаге, часто має зруйнований зародок і містять значно менше олії. Порожніх і щуплих насінин з уражених рослин у 5–20 разів більше, ніж зі здорових. Окрім того, в ураженому кошику виявляється 35–90 насінин зі склероціями. Олія з них має гіркий смак.
